Чи потрібна Вашій дитині допомога вчителя-логопеда?

Мовлення збагачується протягом усього життя людини і є однією з важливих умов соціалізації. Однак це не стосується фонемного оформлення, яке в нормі формується до п’яти років. І все ж трапляється, що на шостому році життя діти не вимовляють або замінюють один звук іншим, спотворюють вимову слів. І якщо дорослі ще можуть здогадатися про що говорить дитина із порушенням звуковимови в контексті певної бесіди, то її однолітки – ні. Це може негативно впливати на формування особистості дитини, спричинити специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвиткові негативних рис характеру, зокрема, нерішучості, замкнутості, сором’язливості, комплексу неповноцінності. Але це тільки один аспект. Вади звуковимови у дошкільний період зазвичай не насторожують батьків, бо дитина, на їхню думку, достатньо вільно розмовляє. Однак у школі поряд з вадами усного з’являються порушення і писемного мовлення, що часто стає серйозною перепоною для успішного навчання в школі. У перших класах загальноосвітніх шкіл є категорія учнів, яка вже на перших етапах навчання відчуває значні труднощі у засвоєнні читання і письма. Як правило, у таких дітей під час детального обстеження спостерігається незавершеність процесу формування сприйняття вимови та відтворення звуків, що відрізняються тонкими артикуляційними чи акустичними ознаками (шиплячі та свистячі, дзвінкі та глухі, тверді та м’які).

Дитина неправильно чує звуки, оскільки слуховий аналізатор випереджає у розвитку мовноруховий, відчуваючи гальмівний вплив останнього. В процесі логопедичної роботи з дитиною слуховий аналізатор звільняється від цього впливу, стимулюючи пізніше розвиток і вдосконалення артикуляційних навичок. Таким чином, формування досконалого звукового мовлення залежить від ступеню сформованості фонетичного і кінестетичного сприймання та їх взаємодії в мовленнєвій практиці. Саме достатньо розвинений фонематичний слух та вміння досконало володіти своїм артикуляційним апаратом є найважливішою передумовою успішного формування орфоепічних та орфографічних навичок у молодших школярів.

Одночасно існує ще одна категорія учнів, батьки яких з подивом відзначають, що їхня дитина знає всі правила, а пише з помилками. Саме через незначний словниковий запас і неправильне розуміння значення слів школярі не можуть застосувати на практиці вивчені ними граматичні правила. Адже для того щоб застосувати більшість граматичних правил, треба вміти швидко і правильно підібрати слова для перевірки. Наприклад, аби дізнатись, е чи и пишеться в слові село, треба підібрати такі однокореневі слова, в яких сумнівний голосний був би під наголосом. Таким словом в даному випадку є села, та аж ніяк не сила. Хоча саме таке слово обирають «грамотії».

Безпосередньою метою роботи вчителя-логопеда у дитячому садку є попередження зазначених труднощів, зокрема, розвиток фонематичного сприймання та уявлення, збагачення словникового запасу шляхом уточнення значення слів, тлумачення мовних зворотів у загадках, віршах, скоромовках, приказках тощо. Опрацьовуючи одні й ті самі слова з проблемним звуком в різних завданнях, діти запам’ятовують їх, збагачують свої знання про них. Розвиток граматичної структури мовлення забезпечується шляхом зміни речень та словосполучень за зразком, відповідей на запитання, переказів, складання оповідань, підбору слів-прикметників з узгодженням їх у роді та числі. Дітей підводять до розуміння того, що мова складається з окремих речень і слів, а слово – з окремих звуків, які на письмі позначаються буквами. Дитину вчать читати і вона робить «відкриття», що слово й позначуваний ним предмет – не одне й те саме, тобто зі словом можна діяти як із замінником предмета, використовувати його як символічний знак цього предмета.